Біологічні особливості коней

  1. У кістяку коня налічується близько 212 кісток (У різних джерелах цифра сягає від 205 до 252). На відміну від більшості ссавців у них відсутня ключиця, що створює значну амплітуду в рухливості лопатки, забезпечуючи більше захоплення простору в русі передніх кінцівок.

  2. Коні мають легені ємністю до 50л. При напруженій роботі вони можуть збільшувати частоту подиху в 5-7 разів, а легеневу вентиляцію в 10-12 разів. При цьому коні здатні переходити з аеробного подиху (задоволені потреби в кисні) на анаеробний (в організмі створюється дефіцит кисню). Однак при довгій роботі ці ресурси виснажуються, що може призвести до загибелі тварини.
  3. Серце коня має великий обсяг і важить 4-5 кг. У кращих по працездатності коней цей орган може досягати 8 кг. У стані спокою серце б’ється ритмічно – 30-40 скорочень у хвилину. У жвавій скачці пульс коня підвищується до 120-130 ударів у хвилину, а обсяг минаючої через серце крові становить при цьому 150 л і більше.
  4. Подих коня в спокої рівномірний – 8-16 разів у хвилину.
  5. Звичайна температура тіла коня – 37,5 – 38,5 градусів.
  6. Залежно від  віку й маси тіла влітку за добу кінь випиває 30-60 літрів води, узимку 20-25 літрів.
  7. При цілодобовому випасанні з’їдає на пасовищі від 25 до 100 кг трави.

Органи відчуттів

Дотик. Найважливіший  з відчуттів коня. Коні сприймають на дотик щетиноподібними волосками, розташованими біля очей, ніздрів, на губах, підборідді і у вухах. У коней розвинене тактильне відчуття. Незважаючи на вовняну “одежинку”, кінь шкірою відчує, як на нього сів комар або муха. У коня дуже чутливі губи. Ними він може розстебнути ґудзик на одязі людини. З годівниці, у яку засипано кілька кілограмів вівса й три горошини, тварина вибере весь овес. А горошини залишить на дні. Здатність тонко сприймати дотиком закладена й у підошвах копит коней.

І взимку й улітку в коня посилений обмін речовин для зігрівання, він потіє всією шкірою щоб уникнути перегріву. Тому розігрітого скачкою коня у холодну погоду необхідно накривати попоною (покривалом для коней).

Нюх. Розвинений дуже сильно. По запаху кінь впізнає свою збрую, сідло, денник; мати – лоша й навпаки. Жеребець по запаху визначає границі своїх або чужих володінь. На відстані до 1,5 м коні розрізняють їстівні й неїстівні трави.

Слух. Слух коней набагато досконаліший, ніж у людей. Коні чують високочастотні звуки, можуть диференціювати удари метронома, відрізняють 116 коливань у хвилину зі 120.

Зір. Кут зору в коня – майже 360 градусів. Інтенсивність світла коні розрізняють по яскравості. Їх не сліпить сонце. Добре бачать поблизу (можуть вловлювати міміку й найменші жести), але погано вдалині.

No Comments

Sorry, the comment form is closed at this time.

×
×